Основи псих. та педагогіки І сем.

Тема: Індивід. Індивідуальність. Особистість.

Основне з теми:

Індивід (лат. individuum — неподільне) — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.

          Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства і включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, інтереси, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість.

Особистість — суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

Як індивід людина має такі ознаки, як вік, стать, освіта, професія, інтереси. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми. Особистість — категорія суспільно-історична. В її характеристиці головними ознаками є суспільна сутність та соціальні функції.

Особистість — це якість індивіда. Природно можуть виникнути запитання: чи може існувати індивід, який не став особистістю, і чи може бути особистість без її конкретного носія, тобто без індивіда?

Деякі вчені на них відповідають ствердно. Для підтвердження своїх міркувань вони посилаються на випадок, що стався з індійськими дівчатками Амалою і Камалою, яких виховувала вовча зграя. У них були лише індивідуальні біологічні особливості. Ніяких особистісних рис дівчатка не мали. Це було спричинено відсутністю людського оточення. Отже, природні передумови створюють можливості для розвитку суспільних якостей особистості, а становлення їх відбувається тільки в умовах людського суспільства.

Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. Однак навіть повний перелік індивідуальних якостей людини не характеризує її як особистість, хоча індивідуальність характеризує особистість конкретніше, детальніше і повніше. Нетотожність понять «особистість» та «індивідуальність» не дає змоги розглядати структуру особистості як своєрідний набір індивідуально-психологічних властивостей і якостей. Хоча деякі зарубіжні психологи трактують її саме так.

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Креативне мислення.

Основне з теми:

Креативність – це лише здатність в звичайних умовах з усіма відомими складовими зібрати щось таке, що змусить якщо не перевернутися світ, то хоча б поглянути на речі по-іншому. Тому креативних людей особливо цінують в рекламних агентствах. Саме вони змушують купувати те, що ще п’ять хвилин тому ми і не хотіли зовсім. Це вони змушують нас ковтати слину при одному появі на екрані «низькокалорійного» йогурту. Це вони знають, як направити наші стандартні думки з будь-якого потрібного їм шляху.

       Завдання: перглянути відео

Тема: Пам'ять, мислення, увага, уява як психологічні процеси в умовах діяльності особистості.

Основне з теми:

Пам^'яттю називається запам'ятовування, зберерігання і наступне відтворення або впізнавання того, що ми раніше сприймали, переживали або робили.

Типом пам'яті називається індивідуальна особливість пам'яті людини.

Увагою називається спрямованість свідомості на пев­ний об'єкт.

Увага — це властивість психіки, це окрема сторона всіх психічних процесів.

Коли людина дивиться в кіно цікавий фільм, увага без усяких старань з її-боку спрямована на екран. Коли, ідучи, вулицею, вона раптом почує поблизу себе, різкий свисток,   вона-«мимоволі» зверне на це увагу. Це - ми­мовільна увага, спрямовувана на даний об'єкт без нашого свідомого наміру та без усяких зусиль з нашого боку.

При мимовільній увазі виникнення ділянки з оптимальною збудливістю в корі головного мозку зумовлене без­ осередньо діючими, подразниками.       

Але коли людина повинна відірватися від цікавої книж­ки' і взятися  потрібної, але яка мало захоплює її в да­ний момент робота, наприклад, вчити слова іноземної мови, їй доводиться зробити над собою зусилля, щоб спрямувати увагу в цей бік, і, може, ще більше зробити зусиль для того, щоб не дозволяти увазі відвертатися, щоб підтриму­вати увагу на цій роботі. Якщо я хочу читати серйозну книжку, а в кімнаті голосні розмови й сміх, я повинен -"змушувати себе бути уважним до читання і не звертати уваги на розмови. Така увага називається довільною. Вона відзначається тим, що людина ставить собі .свідому мету спрямували увагу на певний предмет і для здійснення цієї мети застосовує, коли це потрібно, певні зусилля, старання. .

Мислення — це процес відоб­раження загальних властивостей речей і знаходження зако­номірних зв'язків і відношень між речами.  .

В процессі мислення ми завжди оперуємо поняттями.

Поняття — це форма мислення, в якій відображаються загальні і до того ж істотні властивості предметів і явищ.

Мислити про що-небудь і уявити собі що-небудь— це не одне й те саме.

Поняття нерозривно зв'язане із словом і виступає в на­шому мисленні у вигляді значення слова.

Завдання: опрацювати тему

Тема: Психологія сприймання. Типи сприйняття інформації.

Основне з теми:

На наші органи чуття завжди діє величезна, кількість подразників, причому знанна частина з них лежить вище порогу. Таким чином, ми завжди маємо безліч відчуттів, які відображають окремі властивості речей. На основі цих" відчуттів утворюється сприймання предметів і. явищ навколишньої дійсності..

Сприйманням називається психічний процес відобра­ження предметів або явищ дійсності, що діють в даний  момент на наші органи чуття.

Найважливіша особливість сприймання полягає в тому, що- воно завжди відображає;, речі, предмети, явища, а не окремі лише властивості й ознаки їх... У звичайних умовах ми бачимо не кольори і не плями, світла й тіні; ми бачимо певні предмети. Ми чуємо, не просто звуки різної висоти, голосності й тембру; ми чуємо голос людини, шум. дощу, вигуки дітей, які граються поблизу, дзвінки трамваю.

Звідки дізнається людина про хвилі вітерця, які набігають? Звичайно, з багатьох, різних відчуттів. Найважливішу роль відіграють тут шкірні відчуття — легкі відчуття дотику, поєднані з відчуттям холоду на відкритих ділянках шкіри, (обличчя,, руки);, спробуйте дмухнути собі на  руку, і ви матимете це характерне поєд­нання відчуттів дотику й холоду. До цих шкірних відчуттів приєднуютьься нюхові — легкий запах вогкості («вологий» вітер,ець), слухові — шум дерев, що їх похитує вітер,, мож­ливо, і зорові — невиразний рух темних плям, якими здаються в темряві силуети дерев. Усі ці відчуття, виді­ляючись з багатьох інших відчуттів, утворюють цілісний образ «набіглої хвилі вологою- вітерця».

В результаті сприймання в свідомості виникає образ предмета або явища. В основі цього образу сприймання завжди лежать відчуття, та, проте, він не зводиться до про­стої суми цих. відчуттів. Всяке сприймання передбачає те чи- інше роз_?уміння, осмислювання'цього образу.

 До властивостей сприймання відносять:

Предметність- властивість перцептивного образу, яка полягає у його здатності перебувати за межею аналізатору в об'єктивній системі координат

Цілісність- властивість перцептивного образу відображати предмети у сукупності притаманних йому рис.

Структурність - властивість перцептивного образу відображати будову предмета сприймання.

Константність – властивість, яка полягає у відносній незалежності перцептивного образу від умов, в яких перебуває предмет сприймання.

Осмисленність – акт  співвідношення образу предмета з певним класом еталонних образів.

Аперцепція – властивість перцептивного образу нести у собі досвід та індивідуальність суб'єкта.

Завдання: опрацювати тему, скласти таблицю «Класифікація сприймання».

Тема: Предмет і завдання психології, її місце в системі наук.

Основне з теми:

Термін «психологія» походить від 2 – х грецьких слів: «психе» – що значить душа, і «логос» – вчення. Значить психологія – наука про душу.

Історично першою формою психології є навчання про душу.

Психологія вивчає психічні процеси, психічні властивості людини та закономірності їх розвитку.

На основі життєвого досвіду нам відомо, що люди мають різні психічні властивості: здібності, темперамент, характер.

Психологія – це наука про психічні процеси, які являють собою відображення в мозку навколишньої дійсності.

Предметом вивчення психології останніх років вважається психіка.

Психіка – це відображення в мозку людини предметів і явищ світу, регуляція поведінки на основі образів.

Психіка має 2 функції: відображаюча (відображає внутрішній світ) і регулююча (регулює поведінку).

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Методи дослідження психології.

Основне з теми:

          Методи психологічних досліджень – це сукупність засобів і прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності. Основними методами психології є спостереження та експеримент.

         Існує декілька варіантів спостереження.

         Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею. Внутрішнє спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище, що його цікавить, у тому вигляді, в якому воно безпосередньо відтворюється в його свідомості. Внутрішньо сприймаючи відповідне явище, психолог наче спостерігає за ним (наприклад, за своїми уявами, почуттями, думками, переживаннями) або користується аналогічними даними, що повідомляються йому іншими людьми, які самі ведуть інтроспектування за його завданням.   

        Вільне спостереження не має заздалегідь установлених рамок, програми, процедури проведення. Воно може змінювати предмет або об'єкт спостереження, його характер у ході самого спостереження залежно від бажання спостерігача.

         Стандартизоване спостереження, навпаки, заздалегідь визначене і чітко обмежене в плані того, що спостерігається. Воно ведеться за певною, наперед продуманою, програмою і точно слідує їй, незалежно від того, що відбувається в процесі спостереження з об'єктом або самим спостерігачем.    При включеному спостереженні (воно частіше за все використовується в загальній, віковій, педагогічній і соціальній психології) дослідник виступає як безпосередній учасник того процесу, за ходом якого він веде спостереження. Наприклад, психолог може вирішувати подумки якесь завдання, одночасно спостерігаючи за собою. Інший варіант включеного спостереження: досліджуючи взаємовідносини людей, експериментатор може сам включитися у спілкування з людьми, за якими спостерігає, не припиняючи в той же час спостерігати за взаємовідносинами, що виникають між ним і цими людьми. Стороннє спостереження, на відміну від включеного, не передбачає особистої участі спостерігача у досліджуваному процесі.   

        Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд запитань. Є декілька варіантів опитування, і кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх.   

 Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на запитання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте потребує спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать від особистості тієї людини, яка веде опитування, від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб у ситуації опитування.   

       Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.   Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати на них нестандартні відповіді.

   Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які, можна одержати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору й опрацювання первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтепретації. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівняльні оцінки.
   Варіанти тесту: тест-анкета і тест-завдання. Тест-анкета будується на системі заздалегідь продуманих, старанно відібраних і перевірених, з погляду їхньої валідності і надійності, питань, з відповідей на які судять про психологічні особливості випробуваних.

      Тест-завдання передбачає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що вона робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку в нього досліджуваної якості.
   Тест-анкета і тест-завдання застосовуються до людей різного віку, які належать до різних культур, мають різний рівень освіти, різноманітні професії і неоднаковий життєвий досвід. Це їхній позитивний бік. А негативний полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний може свідомо вплинути на одержувані результати, особливо, якщо він заздалегідь знає, як побудовано тест і яким чином за результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку. Крім того, тест-анкета і тест-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може бути цілком упевнений, не усвідомлює або свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе (наприклад, багато негативних особистих рис і мотивів поведінки).

   У таких випадках звичайно застосовуються тести третього типу - проективні. В основі таких тестів лежить механізм проекції, відповідно до якого неусвідомлювані власні риси, особливо вади, людина схильна приписувати іншим. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і поведінкових особливостей людей, що викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особисті риси, мотиви позитивного або негативного характеру він їм приписує.

   Тести проективного типу виставляють підвищені вимоги до рівня освіченості й інтелектуальної зрілості випробуваних, і це є основним обмеженням їх застосування. Крім того, такі тести вимагають великої спеціальної підготовки і високої фахової кваліфікації психолога.

   Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в його ході цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджувана властивість виділяється, виявляється й оцінюється найкраще. Основним достоїнством експерименту є те, що він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його розвиток.

   Природний експеримент організується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх у тому вигляді, в якому вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент припускає створення деякої штучної ситуації, в якій досліджувану властивість можна найкраще вивчити.

Завдання : Скласти таблицю «Основні методи психологічних досліджень»

Тема: Галузі психології. Загальна психологія. Вікова психологія. Педагогічна психологія. Соціальна психологія.

Основне з теми:

          Психологія – це порівняно молода наука, яка оформилася в кінці XIX століття. Але за недовгий термін її існування вже з’явилася велика кількість напрямів, які змогли виділитися за рахунок різноманіття практичних і теоретичних завдань, що стоять перед нею.

        Основні галузі психології наступні.

Загальної психологією вивчається практична та пізнавальна діяльність людини.

         У рамках соціальної психології осягаються осн