Основи псих. культури особ. І сем.

Тема: Афективна сфера особистості.

Основне з теми:

         До афективної сфери відносять всі психічні процеси, які не вдається промоделювати розумним чином. Зазвичай до таких в чомусь загадковим подій відносять процеси емоційно-чуттєвого ставлення до життя і взаємодії зі світом, собою і людьми.

Якщо рушійні сили людської поведінки представити у вигляді типології областей афективної сфери, ми отримаємо наступне:

• Внутрішнє спонукання.
• Зовнішнє спонукання.
• Зовнішній примус.
• Внутрішній примус.

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Творча особистість. Тренінг креативності.

Основне з теми:

       Креативність – це здатність особистості до конструктивного, нестандартного мислення і поведінки. Під креативністю розуміють також здатність людини відмовитися від стереотипних методів мислення і знаходити все нові способи вирішення проблем.

        Іншими словами – КРЕАТИВНІСТЬ – це швидкість, точність, оригінальність мислення, багата уява, почуття гумору, а також впевненість у собі і цілеспрямованість.

      Отже, креативність є важливим фактором розвитку особистості і визначає її готовність змінюватися, відмовлятися від стереотипів. Креативність – це здібності, якими хоч і в різній мірі, але володіє кожна людина. Креативна людина більш приваблива у спілкуванні, вона притягує до себе інших, з нею легко і цікаво. Креативність багато в чому визначає успіх справи і діяльності людей багатьох професій.

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Когнітивна сфера особистості.

Основне з теми:

        Когнітивна, тобто пізнавальна, сфера особистості має принципове навантаження в плані побудови моделі світу. Серед пізнавальних процесів виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення і уяву, увагу.

В пізнанні розрізняють два ступені - так званого чуттєвого відображення і відображення абстрактно-теоретичного.

До першого ступеня належать відчуття, безпосередньо пов'язані з впливом предметів на органи відчуттів.

Другий ступінь пізнання - логічне пізнання - властивий тільки людині. До нього належать мислення та уява.

Завдання: опрацювати тему.

Тема:  Самосвідомість особистості.

Основне з теми:

Самосвідомість – усвідомлення людиною самого себе, свої відношення до оточуючого світу та до інших людей.

Одним із методів у розвитку самосвідомості є самоспостереження.

Структура самосвідомості:

 • пізнавальні компоненти (самоспостереження, самоаналіз, самооцінка);

• емоційний компонент (самопочуття, самолюбство);

• вольовий компонент (самовладання, самоконтроль, самодисципліна).

Центральним компонентом самосвідомості людини є її самооцінювання. Самооцінка особистості – це оцінювання особистістю себе, своїх можливостей, якостей і свого місця серед інших людей.

Самовідношення – це переживання, відносно стійке почуття, пронизуюче самоприйняття і «Я – образ».

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Вступ до предмету. Завдання курсу.

Основне з теми:

        Психологія - одна з наук про людину, її життя і діяльність. Психологія вивчає діяльність людини; її психічні процеси, стани, властивості; закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; життєве значення психіки.

       Психіка - це властивість високоорганізованої живої матерії, що полягає у відображенні суб'єктом об'єктивного світу, у побудові загальної картини цього світу і регуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності

Психологія спрямована на вирішення таких завдань:

• вивчення законів психічної діяльності;
• розкриття сутності, структури і функцій психіки;
• вивчення ролі психічних явищ в пізнанні людиною самої себе та оточуючого світу, в її діяльності та спілкуванні;
• визначення ролі спадкового і набутого, біологічного і соціального в розвитку психіки;
• вивчення співвідношення психіки і мозку тощо.

Завдання: опрацювати тему.

Тема: Поняття та структура особистості.

Основне з теми:

      Л. С. Виготський зазначав: "Структурою прийнято називати такі цілісні утворення, які не складаються сумарно із окремих частин, являючи ніби їх агрегат, але самі визначають долю і значення кожної з тих, що входять до їх складу, частин".

Структура особистості:

— як цілісності — є об'єктивною реальністю, що втілює внутрішні особистісні процеси.

— виникає як втілення функції, як орган цієї функції.

— являє собою цілісність, що включає в себе всі психічні (свідомі і несвідомі) і непсихічні складові особистості.

— є суперечливою відносно фактору стабільності.

Підструктури особистості:

1. Біологічна підструктура, що об'єднує типологічні властивості особистості, статеві і вікові психофізіологічні особливості та їх патологічні зміни, які значною мірою зумовлені фізіологічними і морфологічними особливостями організму, зокрема, нервової системи.

2. Підструктура форм відображення, яка охоплює індивідуальні психологічні особливості окремих психічних процесів (пізнавальних та емоційних), що формуються протягом життя людини.

3. Підструктура соціального досвіду, що включає в себе знання, навички, вміння і звички, набуті в особистісному досвіді, шляхом навчання.

4. Підструктура спрямованості, яка об'єднує мотивацію, відношення і моральні якості особистості.

Завдання : опрацювати тему.

Тема: Характер та темперамент.

Основне з теми:

        Словом «характер» позначається сукупність стрижневих психічних властивостей людини, які накладають відбиток на всі її дії та вчинки, тих властивостей, від яких насампе­ред залежить, як поводить себе людина в різних життєвих ситуаціях.

        Характер зв'язаний з усіма сторонами психічного життя. Рисами характеру можуть бути індивідуальні особливості г пізнавальних процесів, і почуттів, і волі, якщо тільки вони набувають істотного значення в психічному складі даної людини, якщо вони впливають на її лінію поведінки, визначають властивий їй спосіб дії.

Такі ознаки, як спостережливість або критичність розуму, часто бувають не просто особливостями процесів сприймання або мислення в даної людини, а істотними рисами її особистості.

Значна частина рис характеру має складну природу і містить у собі особливості і пізнавальної, і емоціональної, і вольової сфери. Це стосується таких, наприклад, рис, як мужність, трудолюбність, ініціативність,: скромність і т. д.

Аналіз окремих рис характеру та їх класифікація ста­новлять одне з найскладніших завдань психології. Тут ми обмежимося вказівкою на деякі найважливіші групи рис характеру.

      По-перше, найбільш загальні риси характеру, які утво­рюють психічний склад особистості. Такі, наприклад, най­важливіші риси: принциповість, послідовність, мужність, чесність, дисциплінованість, активність.

По-друге, риси_у в яких виявляється ставлення людини до інших людей. Сюди входять такі риси, як товариськість (і протилежна їй риса — замкненість), відвертість (і про­тилежна їй — потайність), чулість, здатність до товари­ського ставлення (така риса, яку мають на увазі, коли говорять про людину: «він добрий товариш»), чемність та багато інших.

По-третє, риси, які виявляють ставлення людини до са­мої себе. Це: почуття власної   гідності, скромність"(і протилежна їй зарозумілість, чванливість), вразливість, сором­ливість (яка іноді буває наслідком великої скромності, а іноді -- наслідком великого самолюбства), егоцентризм (тобто схильність постійно мати в центрі уваги себе і свої переживання), егоїзм (тобто схильність дбати переважно про своє особисте благо) та інші.

По-четверте, риси, які виявляють ставлення людини до праці, до своєї справи. Сюди входять: ініціативність, наполегливість, трудолюбність (і протилежна риса — лі­нощі), любов до переборювання труднощів (і протилежна риса — побоювання труднощів), сумлінність, акуратність та інші.

Темпераментом називаються індивідуальні особливості людини, які виявляються: 1) в емоціональній збудливості (швидкість виникнення почуттів і сила їх)

 2) в більшій або менші-й тенденції до сильного виявлення почуттів зовні
(в.рухах, моєї, міміці і т. д.)

3) в швидкості рухів, загаль­ній рухливості людини.   

Характерні риси темпераментів пояснюються тими вла­стивостями вищої нервової,діяльності, які лягли в основу розподілу типів вищої нервової діяльності:

1) силою нер­вових процесів

2) врівноваженістю або неврівноваженістю процесів збудження і гальмування     

3) рухливістю нервових процесів.

Ще за стародавніх часів розрізняли чотири основні темпераменти: холеричний, сангвінічний, меланхолічний і флегматичний.

Холеричний темперамент характеризується швидко ви­никаючими й сильними почуттями, сангвінічний — швидко виникаючими, але слабкими почуттями, меланхолічний —повільно виникаючими, але сильними почуттями, флегматичний — повільно виникаючими і слабкими почуттями.
Для холеричного і сангвінічного темпераментів характерні, крім того:

1) швидкість рухів, загальна рухливість і
    2) тенденція до сильного виявлення почуттів зовні.

Для  меланхолічного і флегматичного темпераментів, навпаки, характерні:

1) повільність рухів

 2) слабке виявлення почуттів.   

Типових представників кожного з темпераментів можна схарактеризувати таким чином.

Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями, які легко спалахують і яскраво  відбиваються в мові,  міміці,  жестах;  часто — запальна, схильна до бурхливих емоціональних спалахів.

Са н г в і н і к — людина бистра, рухлива, яка емоціанально відгукується на всі враження; почуття її безпо­середньо відбиваються в зовнішній поведінці, але вони не сильні і легко змінюються.

Меланхолік — людина, яка відзначається порів­няно  невеликою  різноманітністю емоціональних  пережи­вань, але великою силою і тривалістю їх; ця людина відгукується не на все, а коли відгукується,  то переживає сильно, хоч мало виявляє зовні свої почуття.

Флегматик—людина повільна, врівноважена і спо­кійна, яку не  легко емоціонально  зворушити і неможливо роздратувати; почуття флегматика, майже ніяк не вияв­ляються зовні.

     Завдання: опрацювати тему.

Тема: Задатки та здібності людини.

Основне з теми:

         Різницю у досягненнях людей, що знаходяться в тих самих умовах та отримали однакову мотивацію щодо досягнення успіху, головним чином пояснюють це різним рівнем розвитку їхніх здібностей. Здібностями називають психофізіологічні властивості у людини, від котрих залежить успішне здійснення тих чи інших видів діяльності. Коли ж здібності людини надають їй можливість досягати досить високих результатів в певній діяльності, стверджують про обдарованість її.

           Передумовою у розвитку здібностей є задатки — це вроджені особливості у нервоійсистемі, в тому числі головного мозку. Величина нервових центрів у корі головного мозку та підкіркових структур, котрі відповідають за різні пізнавальні психічні процеси, в людейрізні. Є особливості і у будові сенсорних систем. Впливає все це на швидкість усвоєння нової інформації, якість образів сприйняття, властивості пам'яті. Однак самі людські задатки не визначають рівень здібностей, а тільки обумовлюють змогу їхнє утворення. Або стане ця змога реальністю, залежить від значної кількості чинників. Перш за усе від того, або обере людина діяльність, яке сприятиме розвитку окремої здібності.

         Розрізняють загальні й особливі здібності. Зокрема, до перших відноситься володіння мовленням, розвиток пізнавальних функцій. Особливі здібності виявляють себе у певнихвидах діяльності: в художній, технічній, літературній, організаційній і т.п. Адже будь-яка діяльність людей передбачає наявність у неї загальних здібностей, їхня рівень головним чином впливає на розвиток відповідних здібностей.

          Основне становлення загальних здібностей розпочинається у дошкільному віці: удосконалюються усі аналізатори, розвиваються різноманітні ділянки кори мозку, утворюються функціональні зв'язки поміж ними. Дані процеси пов'язані із різними видами діяльності дитини. В спілкуванні із дорослими людьми вона опановує мовлення, в грі розвивається уява, в конструюванні, зокрема, мислення, пам'ять й увага.

        В шкільному віці подальший розвиток здібностей дітей продовжується значною мірою дякуючи навчанню. Навчання створює особливі умови для утворення спеціальнихздібностей — технічних, конструкторських чи дослідницьких, математичного і лінгвістичного мислення. Відвідування музичних занять, малювання чи участьв громадській роботі здатне стимулювати художні, творчі й організаторські здібності. Однак викликає розвитку здібностей тільки діяльність, що являється для дитини цікавою й посильною та потребує від неї певного творчого підходу.

ОЗНАКИ ЗДІБНОСТЕЙ

         Ознаками характерними людям, в котрих розвинена здібність до певної обраної діяльності є, перш за усе, стійкий інтерес, який спонукає людину до постійних роздумів та пошуку інформації, яка корисна для роботи. Подібну захопленість можна бачитиу представників певної професії. Дана ознака здібностей здатна виявитися уже у шкільному віці. Можливо, й поміж ваших товаришів являються подібні, котрі цікавляться математикою чи конструюванням, захоплені малюванням чи грою на різноманітних музичних інструментах і т.п. Якщо вони присвячують чимало часу подібним заняттям, вивчають спеціальну літературу, мають здатність відмовитися заради даної справи від розваг, все це засвідчує про початок розвитку здібностей.

          Здібні й обдаровані люди різняться теж високою чутливістю до різних проблем, умінням їх бачити там, де іншим все здається зрозумілим. Вирішення проблеми для подібних людей являється поштовхом до уже нового пошуку. Таким чином виявляється особливість мислення, котру звуть креативністю (від англ. creation — творчість). Такі люди із креативним мисленням мають здатність продукувати й оригінальні ідеї, й різні способи їхнього втілення. Придивіться, хто із ваших однокласників та друзів віддає перевагу вмрішенню нестандартних завданнь, задає питання, на що немає прямих відповідей в шкільних підручниках, висловлює і аргументує свої думки, чиї малюнки або художні творине копіюють відомі зразки, а являються власною вигадкою. Бути може, що через певний час дані юні «креативники» зможуть досягти неабияких успіхів в діяльності, котру вони оберуть.

         Досить важливою складовою здібностей являється намагання людини здійснювати діяльність найкраще. Даний потяг до досконалості звуть перфекціонізмом. Подібна людина ніколи не задовольняється аби-яким результатом роботи, за котру вона береться,а покращує його, доки не досягне максимально високого для себе рівня. Потребує це уміння критично ставитися до власної діяльності, уточнювати, котрий результат повинен був бути найкращим й наполегливо втілювати його у існування. Неодмінною властивістю здібностей і обдарованості являється досить висока працездатність. Наприклад, Альберт Ейнштейн говорив наступні слова: «В мене відсутній будь-який талант — є лише -->