Суббота, 03.12.2022, 00:15
Вітаю Вас Гость | RSS

ЛІЦЕЙ №47 "АЛЬТЕРНАТИВА" ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Із 01.09.2022 року освітній процес у нашому навчальному закладі буде організовано із застосуванням технологій дистанційного навчання та змішаного навчання

Меню сайту
Бібліотека
Гаряча лінія
Куди піти вчитися?
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Дистанційна робота

Історія виникнення книги

ЗНАМЕНИТІ ПОЛТАВЦІ. ПРОЗАЇКИ І ПОЕТИ

До вершинних досягнень української літератури належали твори письменників-полтавців XVIII — XX століть.

Діяльність українських письменників того часу була дуже важлива, оскільки до революції 1917 р. навіть в українофільських колах панувало переконання, що українська мова придатна хіба що для пісень, ліричної поезії, п'єс з народного побуту або для популярної белетристики, але не для поважної наукової чи публіцистичної продукції. Не дивно, що повна національна література з'явилася лише на зламі XX ст., та й то досить умовно — тільки як художня література.

Року 1769-го в Полтаві народився Іван Петрович Котляревський (1769 -1838). Закінчивши Полтавську духовну семінарію, він зацікавився українською етнографією, і тому добре знав рідну українську мову, полтавські діалекти. Року 1798-го, у віці 29 років (!), він видав свою славну "Енеїду". Головна заслуга Котляревського була в тому, що він відновив українську літературну мову в друкованому творі, відважно порушивши наказ Петра І, який від 1720 року повністю заборонив українське друкарство. Тією ж мовою Котляревський написав і твори "Ода до кн. Куракина", "Наталка-Полтавка" та "Москаль-Чарівник". Тому Котляревський по праву вважається зачинателем відродження української мови, предтечею Т.Г. Шевченка - основоположника сучасної української літературної мови...

У Полтаві розпочав свою творчість поет і байкар Леонід Іванович Глібов (1827—1893), що народився у с. Веселий Поділ, тепер Семенівського району. Більшу частину свого життя прожив у Полтаві уродженець Миргорода письменник-класик Панас Мирний (Панас Якович Рудченко; 1849—1920). Письменником і критиком був його брат Іван Білик (Іван Якович Рудченко; 1845—1905). Майже 30 років (з травня 1866 року) прослужив в Полтаві керівником Контрольної палати Володимир Дмитрович Ахшарумов, - поет і громадський діяч, людина прогресивних поглядів.

У місті Гадячі Полтавської губернії народилися два славетних корифеї Української літератури: видатний український публіцист, історик, філософ, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, науковець в галузі економіки Михайло Петрович Драгоманов (18 вересня (30 вересня) 1841 — 20 червня 1895 р., Болгарія), і його рідна сестра відома письменниця і громадська діячка, етнограф, мати Лесі Українки Ольга Петрівна Косач (літ. псевд. Олена Пчілка) (1849— 1930). Сама Леся Українка - Лариса Петрівна Косач-Квітка (13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) протягом 1893—1906 рр. майже щоліта відпочивала на дачі в Гадячі у садибі Зелений Гай. 

 У с. Кліщинці Золотоніського повіту (тепер Чорнобаївського району Черкаської обл.) народився письменник-романіст, поет і драматург Михайло Петрович Старицький (1840—1904). Уродженцем с. Великі Сорочинці був відомий поет Володимир Іванович Самійленко (1864—1925). В Кобеляках народився письменник, перший хранитель Шевченкової могили Василь Степанович Гнилосир (1836—1900). В Полтаві народився і помер письменник і педагог, перший біограф І.П. Котляревського Степан Павлович Стеблін-Камінський (1814— 1885). В Старих Санжарах (тепер с. Решетники Н.-Санжарського району) народився, жив і помер оригінальний поет-аматор І.Г. Бублей (Бублій; р. н. невід. - 1875). Значний внесок в літературу зробив Архип Юхимович Тесленко(1882—1911), що народився в с. Харківці Лубенського повіту. Уродженцем с. Попівка Миргородського повіту був поет, художник Микола Григорович Філянський (1873 — розстріляний у 1938 р.).

На Полтавщині народились: поет Григорій Саввич Сковорода село Чорнухи Луб'янської округи Київського намісництва (1722 - 1794); письменник-романіст Павло Архипович Загребельний (1924), народився в с. Солошине Полтавської обл.; у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині народився Євген Павлович Гребінка поет і байкар (1812 - 1848); Григорій Михайлович Тютюнник - прозаїк і поет, народився в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині (1920 - 1961).

Оксана Дмитрівна Іваненко (1906 — 1997), письменниця, народилася у Полтаві; Борис Олександрович Лазаревський (1871 — 1936, Париж), письменник; Микола Лазовський (1885 – 1922), драматург, актор; Іван Іванович Мартинов (1771 - 1833), письменник, книговидавець; Андрій Єфремович Пашко (1918-1991), поет; Леонід Дмитрович Платов (1906 -1979), письменник; Іван Матвійович Стешенко (1873 - 1918), поет, літературознавець, міністр освіти в уряді УНР; Андрій Страшко (1916 - 1969), поет, журналіст; Інна Митрофанівна Христенко (н. 1919), письменниця; Марія Гордіївна Чурай (Маруся Чурай), легендарна піснетворка XVII ст.; Володимир Олександрович Щепотьєв (1880 - 1937), літературознавець і фольклорист, розстріляний у Полтаві; Навроцький Олександр Олександрович (1823—1892), український громадський і культурний діяч, поет і перекладач; Остап Вишня (справжнє ім’я Губенко Павло Михайлович, 1889—1956 рр.) — український письменник-сатирик і гуморист; у селі Денеги Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Черкаська область) народився правознавець, громадський і політичний діяч, письменник Сергій Павлович Шелухін (1864 — 1938); став знаменитим відомий поет-пісняр, автор текстів низки відомих пісень, родом з Березової Рудки Пирятинського району Луценко Дмитро Омелянович (1921 — 1989); у селі Зачепилівці тепер Новосанжарського району Полтавської області народився український поет, громадський діяч, академік АН УРСР, депутат Верховних Рад СРСР та України, віце–голова палати Національностей Верховної Ради СРСР, Лауреат Державної премії СРСР (1975), Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1983), Міжнародних премій імені Г.Сковороди та ”Дружба”, Всеюгославської премії ”Лицарське перо”, Голова Українського фонду культури, Герой України Борис Ілліч Олійник ( 22. 10. 1935).

Особливої уваги заслуговує постать класика Миколи Васильовича Гоголя (1809 — 1852), котрий народився у Великих Сорочинцях Миргородського повіту Полтавської губернії.

З Полтавою пов'язана доля багатьох як російських, українських так і письменників інших країн. Так з 1900 р. у Полтаві постійно жив і тут помер російський письменник і громадський діяч Володимир Галактіонович Короленко (1853—1921). У різний час у Полтаві жили і творили: Олесь Терентійович Гончар (1918 — 1995), письменник; Андрій Євгенович Багмет (1887 — 1966), словникар і фольклорист; Павло Ілліч Бодянський (1809 — 1867), історик і краєзнавець, журналіст; Ванченко (Івашенко) Петро Захарович (1898 — 1937), письменник; Григорій Григорович Ващенко (1878 - 1967, ФРН), педагог, письменник; Федір Захарович Гарін (1914 — 1998), поет; Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790 — 1865), поет і перекладач; Юрій Зіновійович Жилко (псевдоніми – Жар-птиця, Ю. Навісний, Істик, Їжак, Юрій Плутанин, Шестерня та ін.; 1898 — 1937), поет, розстріляний у Полтаві; Григорій Данилович Епік (1901 — 1937), письменник; Олександр Іванович Ковінька (1901 — 1985), письменник-гуморист; Олександр Якович Кониський (1836 - 1900), письменник і громадський діяч; Андрій Кузьменко (1914 — 1991), літературознавець; Василь Кулик (1830 — 1870), поет; Борис Наумович Левін ( 1919), письменник; Микола Іванович Лорер (1795 — 1873, Полтава), російський поет і декабрист; Григорій Йосипович Майфет (1903 — 1975), літературознавець і критик; Антон Семенович Макаренко (1888 — 1939), педагог і письменник; Григорій Іпатійович Маркевич (1849 — 1923), письменник і книгознавець; Петро (Петар) Андрійович Митропан (1891 — 1988, Белград), сербський перекладач і літературознавець; перші кроки до написання літературних творів зробив у Полтаві викладаючи у духовної семінарії український письменник Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище — Левицький, 1838 —1918 рр.).

 Також, на цьому сайті, хочу  звернути Вашу увагу на творчість молодої Полтавської письменниці і графіка Тетяни Володимирівни Луньової.

Традиції колишніх творців пера продовжують сучасні письменники і поети Полтави. Перерахую тут тільки найвідоміших. Поети: Інна Дідик-Снарська, Наталія Бакай, Наталка Фурса, Анатолій Гальченко, Олена Гаран, Олег Головко, Ольга Хало, Наталія Харасайло, Олексій Цакай, Віра Казидуб, Микола Костенко, Володимир Мирний, Сергій Осока, Раїса Плотникова, Дарина Риженко, Володимир Тарасенко, Лідія Віценя, Олександр Галіцин, Анатолій Сазанський, Людмила Овдієнко. Прозаїки: Юрій Дмитренко, Володимир Ейсмонт, Володимир Заліський, Володимир Карпенко, Олександр Міщенко, Петро Мостовий, Костянтин Наріжний, Іван Нечитайло, Любов Пономаренко, Володимир Шкурупій, Леонід Вернигора, Іван Маценко, Григорій Терещенко, Петро Ротач. Гумористи: Володимир Плювако, Віктор Семеняка, Павло Стороженко. 

 Більш докладно про творчість кожного з них Ви можете дізнатися відвідавши сайт "Полтавщина літературна" Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України: http://www.pollitra.pi.net.ua/

Матеріал взято: http://www.pollitra.pi.net.ua/

 

День пам’яті трагедії Бабиного Яру

        Бабин Яр - одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, по офіційним історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.

       Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

    Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".

    Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

    У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка - близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.

Матеріал взято: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=693

 

 

 

 

15  вересня - Міжнародний день демократії

 

Демократія являє собою якийсь повноцінний політичний режим, заснований на методі колективного чи колегіального прийняття рішень, при якому кожен з учасників має рівний вплив на кінцевий результат, відповідно і міра відповідальності, а також соціальної напруги, вимірюється більш часом, на який прийняте це рішення, будучи швидше розмитим суспільним чинником. Зараз її відносять до основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей. Вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також лежить в основі Організації Об’єднаних Націй. Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, неухильному дотриманні прав і свобод людини, а також тісно пов’язані із забезпеченням правопорядку, стабільності та цілісності її інститутів і її моделі. Що примітно, - на даний момент не існує єдиної моделі демократії, т. к. теорія і практика далеко не завжди можуть співпадати, проте прогресивне міжнародне співтовариство активно виступає на підтримку зусиль держав і урядів щодо заохочення та зміцнення всіх демократичних процесів.

 

Книги ювіляри 2022 року

 

185 років повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» (1837)

Сатирично-фантастична повість написана в 1833, а опублікована в 1837 році у другій книзі «Малоросійських оповідань» письменника. Твір складається з 14 розділів і має закінчення («закінченіє»). Кожен розділ повісті починається словами смутний і невеселий, які набули в українській мові статусу крилатих слів.

 

180 років поеми Т. Г. Шевченка "Гайдамаки"  (1842)

Історико-героїчна поема "Гайдамаки", перший український історичний роман у віршах. Поема зображує події народного повстання, Коліївщини, на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Ґонтою. Масштабність охоплення важливих подій, велика кількість дійових осіб і драматичних картин надають твору характеру епопеї.

 

180 років роману Н. В. Гоголя «Мертві душі»(1842).

Роман був надрукований у травні 1842 року. Перший переклад роману українською мовою здійснив І. Я. Франко у 1882 році. Гоголь визначив літературний жанр свого твору як «епічна поема в прозі».

 

165 років роману П. Куліша «Чорна рада» (1857).  Перший україномовний історичний роман, який відображає відомі історичні події, а саме Чорну раду у Ніжині 1663 року доби Руїни. Українською мовою вперше надрукований 1857 року у Санкт-Петербурзі.

 

165 років збірки оповідань М. Вовчок «Народні оповідання» (1962).

Всього Вовчок створила 22 оповідання в серії «Народні оповідання»: 20 оповідань, надрукованих трьома томами у 1857-1865 роках, одне оповідання «Від себе не втечеш» (пізніша назва «Павло Чорнокрил»), надруковане у 1862 році в українському діаспорному часописі Санкт-Петербургу «Основа», та оповідання-казка «Чортова пригода» (початкова назва «Чортище»), написане ще в 1860-ті роки, однак вперше надруковане лише 1902 року в газеті «Кіевская старина».

 

135 років поеми Л. Українки «Русалка» (1887).

Поема «Русалка» була написана 1885 року, вперше опублікована у виданні «Перший вінок», жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки у Львові лише 1887 року. Поема входила до збірки «На крилах пісень».


110 років драми-феєрії Л. Українки «Лісова пісня» (1912).

Драма-феєрія «Лісова пісня» була написана влітку 1911 року у Кутаїсі. Вперше опублікована в «Літературно-науковому віснику» 1912 року. Твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі. 

 

40 років роману П. А. Загребельного  «Я, Богдан» (1982 рік).

Вперше надрукований у видавництві «Радянський письменник» (1983).

У романі «Я, Богдан» зображено драматичні події національно–визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648—1654). Епічна масштабність, широта, виразно–полемічний стиль роздумів центральної постаті — гетьмана Богдана Хмельницького — роблять роман цікавим, динамічним, сповненим непередбачених злетів, оман, суперечностей, через які доля веде головного героя.

35 років збірці Л. Костенко «Бузиновий цар» (1987).

До збірки «Бузиновий цар» 1987 року увійшли твори, написані для дітей. Ці поезії передають розмову з Матір'ю-природою. Вірші збірки — зразки пейзажної лірики.

 

Сайт проекту
Календар
«  Декабрь 2022  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Офіційний сайт
Педагогічна преса
Офіційний сайт
Вхід на сайт

Copyright MyCorp © 2022
Конструктор сайтов - uCoz