Дистанційна робота

Як почати ЧИТАТИ КНИЖКИ, якщо НЕ ЛЮБИШ ЧИТАННЯ? 5 порад від Пані Вчительки

Ефективне читання. Читати книгу за годину. Вправи скорочитання. Покрокова інструкція.

5 новинок сучасної літератури

         Щомісяця виходить друком декілька десятків книг. Кількість творів, написаних українськими авторами, теж тішить. Уже не вистачить пальців на руках і ногах, аби перелічити усіх сучасних письменників та письменниць. Назвіть усіх, кого згадаєте (не підглядайте). Скільки імен вийшло? Двадцять? Тридцять? Хто більше? 

         Але всіх книг не перечитати, навіть якщо дуже хочеться. Треба обирати. А щоб вибір був не такий болючий – тримайте короткий огляд 5 книг сучасної  літератури, які вартують вашої уваги.

Танці з кістками
АНДРІЙ СЕМ’ЯНКІВ (MED GOBLIN)
Рік видання: 2022

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити.
 

 «Нові Темні Віки. Колонія. Книга 1» автора Макс Кідрук
2141 рік.

Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.

Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

«Різдво з червоним кардиналом» автора Фенні Флегг
Від авторки затишної історії «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Справжня різдвяна казка для всіх, хто скучив за дивами
Живеш, плануєш, відкладаєш гроші на відпустку, а тоді Невтішний діагноз ставить крапку в планах. Від свого лікаря Освальд дізнається, що жити йому лишається небагато. Буденні проблеми враз стають смішними й неважливими. Освальд вирішує: до дідька похмурий Чикаго! Попереду — Різдво. Останнє для Освальда. І зустріти його він планує в чарівному віддаленому містечку під назвою Лост-Ривер. Здається, що навіть час забув про це місце. Тут листоноші пересуваються човнами, а місцеві жінки — членкині таємничої спільноти, яка підпільно робить добрі справи. Люди неспішні й загадкові, і в повітрі витає аромат лимонного пирога. Одного дня Освальд зазирає до місцевої крамнички, у якій мешкає пташка. Маленька червона пташка на ім’я Джек. Та це лише одне з див, які чекають на Освальда в Лост-Ривері. Усе-таки він опинився тут зовсім не випадково

ПРО АВТОРА
Фенні Флеґґ — американська письменниця, актриса й сценаристка. Дебютний роман авторки «Дейзі Фей і чудеса» посідав перше місце в списку бестселерів «Нью-Йорк таймс» десять тижнів поспіль. А другий роман — «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» — став міжнародним бестселером. За книжкою було знято фільм, який тепер вважають класикою американського кінематографу. Сценарій фільму, який також написала Фенні Флеґґ, номінували на премію "Оскар".

 «Після 24-го» Владислав Івченко
«Я вибачаюся, але війна почалась».

З таких слів для письменника Владислава Івченка почалося 24 лютого. День, коли життя змінилося назавжди. Вже в черзі до військкомату він усвідомив, що у нього тепер є власна історія про початок війни. «У моєї бабусі була така, у моїх батьків – не було, і я був певен, що не буде і в мене».

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

Про автора

Владислав Івченко — письменник, автор роману «2014», збірки оповідань «Ігри пам’яті» та циклу про пригоди найкращого сищика Івана Карповича Підіпригори.

 «Буйвітер»  Костянтин Сулима
Культовий український мальопис 90-х повертається!

Козаки завжди «ласкаво» зустрічали ласих до України поганців. Пригощали їх гострими шаблями і гарячим свинцем. Справжні лицарі захищали нашу землю, а найславнішим серед них був молодий козак Буйвітер. Громовою хмарою налітав він на ворога, наче блискавка сяяла його шабля, жоден бусурманин не міг сховатися від його сили. Якось Хіз-Гірей втратив через Буйвітра цілий загін воїнів і зазнав найбільшої ганьби. Він не міг перемогти козака в чесному бою, тому вирішив вдатися до темного чаклунства

Перед вами — відновлена версія першого українського коміксу «Буйвітер». Створив його славний майстер книжкової графіки Костянтин Сулима. Цей уже легендарний комікс, без сумніву, прикрасить будь-яку бібліотеку.

Цікаві факти про книги та бібліотеки

Як доглядати за книгами вдома?

Чому потрібно читати?

Історія виникнення книги

ЗНАМЕНИТІ ПОЛТАВЦІ. ПРОЗАЇКИ І ПОЕТИ

До вершинних досягнень української літератури належали твори письменників-полтавців XVIII — XX століть.

Діяльність українських письменників того часу була дуже важлива, оскільки до революції 1917 р. навіть в українофільських колах панувало переконання, що українська мова придатна хіба що для пісень, ліричної поезії, п'єс з народного побуту або для популярної белетристики, але не для поважної наукової чи публіцистичної продукції. Не дивно, що повна національна література з'явилася лише на зламі XX ст., та й то досить умовно — тільки як художня література.

Року 1769-го в Полтаві народився Іван Петрович Котляревський (1769 -1838). Закінчивши Полтавську духовну семінарію, він зацікавився українською етнографією, і тому добре знав рідну українську мову, полтавські діалекти. Року 1798-го, у віці 29 років (!), він видав свою славну "Енеїду". Головна заслуга Котляревського була в тому, що він відновив українську літературну мову в друкованому творі, відважно порушивши наказ Петра І, який від 1720 року повністю заборонив українське друкарство. Тією ж мовою Котляревський написав і твори "Ода до кн. Куракина", "Наталка-Полтавка" та "Москаль-Чарівник". Тому Котляревський по праву вважається зачинателем відродження української мови, предтечею Т.Г. Шевченка - основоположника сучасної української літературної мови...

У Полтаві розпочав свою творчість поет і байкар Леонід Іванович Глібов (1827—1893), що народився у с. Веселий Поділ, тепер Семенівського району. Більшу частину свого життя прожив у Полтаві уродженець Миргорода письменник-класик Панас Мирний (Панас Якович Рудченко; 1849—1920). Письменником і критиком був його брат Іван Білик (Іван Якович Рудченко; 1845—1905). Майже 30 років (з травня 1866 року) прослужив в Полтаві керівником Контрольної палати Володимир Дмитрович Ахшарумов, - поет і громадський діяч, людина прогресивних поглядів.

У місті Гадячі Полтавської губернії народилися два славетних корифеї Української літератури: видатний український публіцист, історик, філософ, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, науковець в галузі економіки Михайло Петрович Драгоманов (18 вересня (30 вересня) 1841 — 20 червня 1895 р., Болгарія), і його рідна сестра відома письменниця і громадська діячка, етнограф, мати Лесі Українки Ольга Петрівна Косач (літ. псевд. Олена Пчілка) (1849— 1930). Сама Леся Українка - Лариса Петрівна Косач-Квітка (13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) протягом 1893—1906 рр. майже щоліта відпочивала на дачі в Гадячі у садибі Зелений Гай. 

 У с. Кліщинці Золотоніського повіту (тепер Чорнобаївського району Черкаської обл.) народився письменник-романіст, поет і драматург Михайло Петрович Старицький (1840—1904). Уродженцем с. Великі Сорочинці був відомий поет Володимир Іванович Самійленко (1864—1925). В Кобеляках народився письменник, перший хранитель Шевченкової могили Василь Степанович Гнилосир (1836—1900). В Полтаві народився і помер письменник і педагог, перший біограф І.П. Котляревського Степан Павлович Стеблін-Камінський (1814— 1885). В Старих Санжарах (тепер с. Решетники Н.-Санжарського району) народився, жив і помер оригінальний поет-аматор І.Г. Бублей (Бублій; р. н. невід. - 1875). Значний внесок в літературу зробив Архип Юхимович Тесленко(1882—1911), що народився в с. Харківці Лубенського повіту. Уродженцем с. Попівка Миргородського повіту був поет, художник Микола Григорович Філянський (1873 — розстріляний у 1938 р.).

На Полтавщині народились: поет Григорій Саввич Сковорода село Чорнухи Луб'янської округи Київського намісництва (1722 - 1794); письменник-романіст Павло Архипович Загребельний (1924), народився в с. Солошине Полтавської обл.; у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині народився Євген Павлович Гребінка поет і байкар (1812 - 1848); Григорій Михайлович Тютюнник - прозаїк і поет, народився в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині (1920 - 1961).

Оксана Дмитрівна Іваненко (1906 — 1997), письменниця, народилася у Полтаві; Борис Олександрович Лазаревський (1871 — 1936, Париж), письменник; Микола Лазовський (1885 – 1922), драматург, актор; Іван Іванович Мартинов (1771 - 1833), письменник, книговидавець; Андрій Єфремович Пашко (1918-1991), поет; Леонід Дмитрович Платов (1906 -1979), письменник; Іван Матвійович Стешенко (1873 - 1918), поет, літературознавець, міністр освіти в уряді УНР; Андрій Страшко (1916 - 1969), поет, журналіст; Інна Митрофанівна Христенко (н. 1919), письменниця; Марія Гордіївна Чурай (Маруся Чурай), легендарна піснетворка XVII ст.; Володимир Олександрович Щепотьєв (1880 - 1937), літературознавець і фольклорист, розстріляний у Полтаві; Навроцький Олександр Олександрович (1823—1892), український громадський і культурний діяч, поет і перекладач; Остап Вишня (справжнє ім’я Губенко Павло Михайлович, 1889—1956 рр.) — український письменник-сатирик і гуморист; у селі Денеги Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Черкаська область) народився правознавець, громадський і політичний діяч, письменник Сергій Павлович Шелухін (1864 — 1938); став знаменитим відомий поет-пісняр, автор текстів низки відомих пісень, родом з Березової Рудки Пирятинського району Луценко Дмитро Омелянович (1921 — 1989); у селі Зачепилівці тепер Новосанжарського району Полтавської області народився український поет, громадський діяч, академік АН УРСР, депутат Верховних Рад СРСР та України, віце–голова палати Національностей Верховної Ради СРСР, Лауреат Державної премії СРСР (1975), Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1983), Міжнародних премій імені Г.Сковороди та ”Дружба”, Всеюгославської премії ”Лицарське перо”, Голова Українського фонду культури, Герой України Борис Ілліч Олійник ( 22. 10. 1935).

Особливої уваги заслуговує постать класика Миколи Васильовича Гоголя (1809 — 1852), котрий народився у Великих Сорочинцях Миргородського повіту Полтавської губернії.

З Полтавою пов'язана доля багатьох як російських, українських так і письменників інших країн. Так з 1900 р. у Полтаві постійно жив і тут помер російський письменник і громадський діяч Володимир Галактіонович Короленко (1853—1921). У різний час у Полтаві жили і творили: Олесь Терентійович Гончар (1918 — 1995), письменник; Андрій Євгенович Багмет (1887 — 1966), словникар і фольклорист; Павло Ілліч Бодянський (1809 — 1867), історик і краєзнавець, журналіст; Ванченко (Івашенко) Петро Захарович (1898 — 1937), письменник; Григорій Григорович Ващенко (1878 - 1967, ФРН), педагог, письменник; Федір Захарович Гарін (1914 — 1998), поет; Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790 — 1865), поет і перекладач; Юрій Зіновійович Жилко (псевдоніми – Жар-птиця, Ю. Навісний, Істик, Їжак, Юрій Плутанин, Шестерня та ін.; 1898 — 1937), поет, розстріляний у Полтаві; Григорій Данилович Епік (1901 — 1937), письменник; Олександр Іванович Ковінька (1901 — 1985), письменник-гуморист; Олександр Якович Кониський (1836 - 1900), письменник і громадський діяч; Андрій Кузьменко (1914 — 1991), літературознавець; Василь Кулик (1830 — 1870), поет; Борис Наумович Левін ( 1919), письменник; Микола Іванович Лорер (1795 — 1873, Полтава), російський поет і декабрист; Григорій Йосипович Майфет (1903 — 1975), літературознавець і критик; Антон Семенович Макаренко (1888 — 1939), педагог і письменник; Григорій Іпатійович Маркевич (1849 — 1923), письменник і книгознавець; Петро (Петар) Андрійович Митропан (1891 — 1988, Белград), сербський перекладач і літературознавець; перші кроки до написання літературних творів зробив у Полтаві викладаючи у духовної семінарії український письменник Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище — Левицький, 1838 —1918 рр.)

Погода Полтава

Погода у Полтаві

Gismeteo Детальніше